Макс Фрай “Кавова книга”

11.02.2015 | Про каву  Прокоментуй!

Краще напевно і не скажеш читається на одному подиху…

"Еспрессо – це життя.  Гірчить, але бадьорить. Перший ковток може здатися несмачним, але, допивши чашку, завжди захочеш ще одну. А на ще одну найчастіше не вистачає часу.

Капучино – це закоханість. Спочатку терпко, потім солодко і легко, а на перевірку – все те ж життя. Але моменти, коли солодко і терпко, – найкращі. До речі, завжди можна просто з'їсти пінку і не пити, але це мало кому приходить в голову. Мабуть, справа все-таки в поєднанні.

Латте … латте – це мрії, еспресо, розбавлене молоком надії, і пінка, пам'ятайте, так?  Та сама пінка, яка буває в капучино. Але немає кориці, немає тієї терпкості, яка дозволяє відчути момент.

Ще є мокко – кава з гарячим шоколадом. Мокко – це меланхолія. Густа і тягуча. Але навіть у мокко є молоко. І солодкість, та, яку не знайдеш в еспрессо, наприклад. Її і відчуваєш не відразу, і кожен раз не дуже розумієш, чому замовив саме його. Тільки потім згадуєш, в той самий момент, коли стає солодко.

Айріш, кава по-ірландськи … пристрасть. Десь там, на самому дні, що обпалює алкоголь. Можна перемішати, тоді його практично не відчувається, якщо кава приготована правильно, звичайно. Але він там все одно є, і все одно неминуче п'янієш. До речі так, гірше поганого еспресо може бути тільки поганий айриш.

І рістретто. Рістретто – це смерть. Це коли все життя – одним ковтком. Випиваєш, просиш рахунок і йдеш. Зазвичай так.

– А кохання? Справжня любов?

– Справжнє кохання – це кава, яку вариш вдома з ранку.  Мелена, бажано вручну. З корицею, мускатним горіхом і кардамоном. Кава, поряд з якою треба стояти, щоб не втекла, інакше безнадійно зіпсується смак. Треба прослідкувати, щоб вона піднялася три рази, потім налити ложку холодної води в джезву, почекати пару хвилин, щоб осіла гуща. Кава, яку наливаєш в стару улюблену чашку і п'єш, відчуваючи кожен ковток, кожен день. Насолоджуючись кожним ковтком. "

Джерело:https://vk.com/feed?w=wall122107564_2587